Десять років тому в Канаді з’явився дитячий журнал «Розумники». Сьогодні це єдиний україномовний дитячий журнал у Північній Америці, який допомагає маленьким українцям відкривати світ рідною мовою. А почалося все з мами, яка хотіла, щоб її діти не втратили інтерес до читання українською.
Як створити дитячий журнал з нуля, коли за плечима немає великого видавництва? Чому перший номер довелося готувати майже два роки? І як зробити так, щоб українська мова залишалася частиною життя дітей, які ростуть у Канаді?
З нагоди десятиріччя «Розумників» UAmedia.ca поспілкувалася із засновницею та редакторкою журналу Любою Славатинською.


Усе почалося з журналів у валізі
Коли родина Люби переїхала з України до Канади, одним зі способів зберігати зв’язок із Батьківщиною були дитячі журнали. Під час поїздок в Україну їх купували й привозили із собою, а іноді мама чи сестра Люби передплачували видання та надсилали поштою. Та з часом вона помітила, що діти дедалі рідше беруть журнали до рук.
Причин було кілька. Українська мова в текстах ставала для дітей, які навчалися в англомовному середовищі, складнішою. А ще в журналах було багато конкурсів та інтерактивних завдань, у яких маленькі читачі з Канади не могли взяти участь. До того ж самі видання часто приходили із запізненням, коли конкурси вже завершилися.
«Я побачила втрату інтересу до читання, і тоді в мене прийшла думка, що потрібно створити щось тут», — пригадує Люба.
Так з’явилася ідея журналу для українських дітей, які ростуть за кордоном. Журналу, який був би зрозумілим, цікавим і близьким до їхнього життя. Першими, на кого орієнтувалася майбутня редакторка, були її власні діти.
Два роки роботи, тисяча примірників і людина, яка повірила в ідею
Від першої ідеї до моменту, коли «Розумники» вийшли з друку, минуло близько двох років. Люба Славатинська збирала дитячі журнали з України, вивчала канадські видання, переглядала архівні випуски, які їй приносили знайомі. Аналізувала, що було цікавим, чого бракувало і яким мав би бути журнал.
Окрему увагу приділяла зовнішньому вигляду. Адже сучасні діти зростають у світі яскравих екранів, мультфільмів та комп’ютерних ігор. Щоб зацікавити їх друкованим виданням, недостатньо просто написати хороший текст. Потрібна картинка, яка привертає увагу. Ілюстрації, які хочеться розглядати. Сторінки, які хочеться гортати. Люба хотіла створити журнал, який із задоволенням братимуть до рук не лише діти, а й батьки.
Далі почався пошук команди: дизайнера, ілюстраторів, авторів, коректорів. Потрібно було знайти друкарню, підготувати матеріали й, найголовніше, знайти кошти. Перший наклад — 1000 примірників. Для нового проєкту, за яким не стояло велике видавництво, це був серйозний фінансовий виклик.
«Найважче було переконати людей у тому, що цей проєкт вартий уваги, що його потрібно підтримати. Адже ще нічого не було. Усе було тільки на словах, на папері», — розповідає засновниця.
Та люди, які повірили в ідею, знайшлися. Перший друк «Розумників» профінансувала Ліга українців Канади. І журнал, який до того існував лише в задумі та на екрані комп’ютера, нарешті став справжнім.

«Я переглядала його, напевно, разів десять»
Перші коробки з надрукованими «Розумниками» привезли просто додому. Люба добре пам’ятає той день. Вона відкривала журнали й знову переглядала кожну сторінку, кожен малюнок, кожне речення.
«Я їх переглядала не один раз, напевно, разів десять — як усе виглядає: кожен малюнок, кожне речення», — розповідає Люба.
Чи думала вона тоді, що через десять років святкуватиме ювілей видання? Каже, що ні. У той момент найбільшим досягненням було те, що перший номер узагалі побачив світ. А ще тепер вона могла прийти до потенційних партнерів не просто з ідеєю, а з готовим журналом у руках. Це змінило все. Люди могли погортати сторінки, оцінити якість, побачити, що проєкт справді існує. А для самої Люби це стало поштовхом рухатися далі.
Як дитина з Канади стала обличчям першого журналу
Ще одна цікава історія пов’язана з обкладинкою. Від самого початку Люба хотіла, щоб на обкладинках «Розумників» з’являлися фотографії маленьких українців, які живуть у Канаді. Щоб кожен маленький читач знав: одного дня саме його фото може прикрасити журнал. Але знайти героя першої обкладинки виявилося не так просто.
Журналу ще ніхто не бачив, про нього мало хто знав, а для друку потрібна була якісна студійна фотографія. Тож Люба телефонувала друзям і знайомим, розповідала про майбутнє видання та просила надіслати фото дітей. Зрештою першим обличчям «Розумників» стала донька її знайомої. Так на обкладинці нового українського журналу з’явилася дитина, яка, як і його майбутні читачі, зростала в Канаді.
Від 20 до 40 сторінок: як виросли «Розумники»
Якщо сьогодні покласти поруч перший та ювілейний номери журналу, різницю помітно одразу. Перші «Розумники» мали 20 сторінок. Сьогодні — уже 40. За десять років змінилися дизайн, оформлення, якість ілюстрацій і сам підхід до наповнення. Журнал став удвічі більшим, а його команда накопичила чимало досвіду.
На сторінках «Розумників» можна знайти комікси, пізнавальні історії, цікаві факти, творчі завдання та матеріали про Україну. Редакція намагається поєднувати різні формати навколо однієї теми. Наприклад, дитина може прочитати історичну довідку, потім переглянути комікс на цю ж тему, а далі — виконати завдання у творчій майстерні. Такий підхід допомагає зробити читання різноманітним і зацікавити дітей різного віку та з різним рівнем знання української мови.

Частину матеріалів автори готують спеціально для журналу, інші надсилають до редакції. Особливе місце в історії видання займає дизайнер Володимир, який працює над «Розумниками» від самого початку. Для нього дитячий журнал також був новим досвідом. Тож упродовж десяти років вони з Любою вчилися, експериментували й разом вдосконалювали видання.


Маленька команда за великим проєктом
За красивими обкладинками та яскравими сторінками — багато роботи, якої читачі зазвичай не бачать. Підбір матеріалів, пошук авторів та ілюстраторів, редагування, коректура, дизайн, друк. І все це потрібно організувати так, щоб черговий номер потрапив до рук дітей.
На відміну від великих видавництв, «Розумники» не мають численної команди штатних працівників. Велику роль у розвитку журналу відіграли люди, які долучалися до проєкту, допомагали своїми знаннями та волонтерили. Серед тих, хто вже багато років працює над журналом, Люба називає Анну Багрянцеву, Галину Костюк та Христину Грушник. Христина, зокрема, допомагає з підбором матеріалів і вичиткою текстів. Є також автори та ілюстратори, які співпрацюють із журналом постійно або долучаються до окремих випусків.

А чи були за ці десять років моменти, коли хотілося все залишити?
«Чесно скажу, що не було жодного разу», — відповідає Люба.
Бували складні періоди. Іноді матеріали для номера знаходилися легко, а іноді бракувало потрібних ілюстрацій, фотографій чи фінансової підтримки. Та бажання припинити видавати журнал не виникало.
«Вдома говоримо українською»: як зберегти рідну мову в Канаді
Для Люби «Розумники» — не просто видавничий проєкт. Це продовження її власної історії як мами п’ятьох дітей, які зростали в Канаді. Вона добре знає, наскільки непросто зберігати українську мову в родині, коли школа, друзі, мультфільми та більшість повсякденного життя дітей — англійською.

У її родині було просте правило: вдома говоримо українською. І навіть якщо діти зверталися до мами англійською, вона могла жартома вдати, що не розуміє, заохочуючи їх перейти на українську.
Але, окрім спілкування вдома, важливо створювати навколо дитини українськомовне середовище. Українські суботні школи, гуртки, табори, концерти, вистави, зустрічі з іншими українськими родинами — усе це допомагає дитині бачити, що українська мова існує не лише вдома, а й у великому, цікавому світі за його межами.
Ще один спосіб — українські книжки та журнали. Не обов’язково перетворювати кожне читання на урок. Іноді достатньо просто залишити на столі яскравий журнал, який дитина сама захоче відкрити.

Маленька традиція, яка може залишитися на все життя
Уявіть: дитина відкриває поштову скриньку, а там — новий випуск журналу. Не рахунки для батьків, не рекламні листівки, а справжня пошта для неї. І ще й українською!
У час, коли більшість дитячих розваг живе в телефоні чи планшеті, очікування нового друкованого журналу може стати особливою сімейною традицією. Розглядати обкладинку, гортати сторінки, шукати улюблені рубрики, читати разом із батьками, виконувати завдання чи ділитися цікавими відкриттями.
А щоб зробити цей момент ще особливішим, можна оформити передплату на ім’я самої дитини. Тільки уявіть її радість, коли серед усієї пошти вона побачить конверт зі своїм іменем! Це також чудова ідея для подарунка від бабусі, дідуся, хрещених чи друзів родини. Не на один день, а на цілий рік.
А що, як ваша дитина з’явиться на сторінках журналу?
У «Розумників» є ще одна особлива традиція — вітати своїх маленьких читачів із днем народження. Батьки можуть безкоштовно замовити привітання для дитини, яке буде надруковане на сторінках журналу. Для цього потрібно надіслати фотографію та слова привітання.
Уявіть, як дитина гортає новий номер, аж раптом знаходить там власне фото й теплі побажання від рідних! Такий випуск точно захочеться зберегти. Адже це вже не просто журнал із цікавими історіями, а частинка власної історії дитини.

Скільки коштують «Розумники» та як передплатити журнал?
Річна передплата журналу коштує $36 CAD + доставка. За ці гроші дитина отримуватиме нові друковані випуски протягом року — із коміксами, пізнавальними історіями, творчими завданнями та цікавими відкриттями українською мовою.
Але річна передплата — не єдиний спосіб познайомитися з «Розумниками».
На сайті журналу можна:
- Придбати окремий друкований випуск — обрати номер, який найбільше зацікавив дитину, і замовити його.
- Купити електронну версію журналу — для тих, кому зручніше читати з планшета чи комп’ютера.
- Придбати доступ до електронного архіву — і відкрити для себе попередні випуски та історію журналу.
- Переглянути номери журналу, познайомитися з їхнім наповненням та обрати те, що найбільше сподобається вашій дитині.
Оформити передплату, переглянути випуски та дізнатися більше про журнал можна на офіційному сайті «Розумників».

Десять років тому «Розумники» починалися з бажання однієї мами зберегти українську мову для своїх дітей. Сьогодні журнал продовжує допомагати іншим родинам робити те саме. І хто знає — можливо, саме наступний номер стане початком нової української традиції у вашій родині.































