Час свят — період родинного затишку, радості та… несподіваної туги. Для багатьох українців у Канаді Різдво стає емоційним викликом, навіть якщо вони вже давно далеко від дому.
Редакція UAmedia.ca підготувала цей матеріал на основі особистих розповідей іммігрантів та коментарів психолога, щоб розібратися, чому свята часом викликають сум і як прожити ці почуття з розумінням та турботою до себе.
«Різдво – одне з найтепліших сімейних свят у всьому світі. Саме родинних, коли кілька поколінь збираються разом за святковим столом. Для людей в імміграції час свят – один із найважчих, адже в такі дні рівень ностальгії та суму сягає неба. Попри яскравість і веселощі свят, розірвані серця українців тягнуться думками додому. Здавалося б, ці почуття знайомі тільки тим, хто приїхав недавно, в час війни, хто вимушено залишив родину… Але ні, навіть ті, хто має щастя бути з цілою сім’єю тут, кому Канада дійсно вже стала другою домівкою, у час різдвяних свят відчувають не меншу тугу зо Батьківщиною. Чому так і як вміло прожити цей сум та все ж таки відчути дух свята», — коментує психолог – доктор психології, психоаналітик Тамара Лиса.
Живі голоси ностальгії: історії українців у Канаді
Ми UAmedia.ca зібрали коментарі українців, які вже понад 10 років проживають у Торонто і тих, хто вперше зустрічає Різдво у Канаді.
«Моє приготування до Різдва починається так – я включаю колядки і роблю пампухи. Так, як робила моя мама… Роблю кутю і плачу – завжди згадую про різдвяний настрій в Україні до війни.
Коли ми ходили всією родиною, збиралися, коли до нас приходили колядувати, коли ми ходили з колядками до родини, до друзів. Цього не вистачає – такого різдвяного духу, хоча ми і стараємося дотримуватися українських традицій, та все ж… В Україні було дуже щемливо в святкові дні – таких відчуттів тут, у Канаді, немає. І це відчувається в усі свята…
Усі майже 15 років ми дотримуємося цих традицій, щоб не було! Готуємося святковий стіл, як готували його і в Україні. Це допомагає берегти ту атмосферу, за якою іноді так сумуємо…», — Пані Ліля, 15 років у Канаді, родом із Івано-Франківщини.
«На щастя, зараз я маю всю родину в Канаді. Чоловік, доньки, онуки – я багата бабуся. Але такі свята як Різдво всеодно дуже щемливі та наповнені спогадами для мене.
Коли я виїхала з України, то на Тернопільщині залишилася ще моя мама (її вже немає з нами 6 років). Так от я згадую, як вона проводила Святвечір тоді, коли ми вже всі були тут, у Канаді. Каже: “Знаєш, як я вечеряю? Понаставляю всі ваші фотографії на столі, ставлю вечерю і так сідаю їсти з вами…” Я кожне Різдво згадую це.
Слава Богу, моя вся сім’я тут, зі мною, тому свята завжди проходять у родинному колі. Але всеодно сум за минулим відчувається. Я завжди у святкові релігійні дні включаю Службу Божу і готуюся до свят. Так моя туга трохи розсіюється.
Готуємо на Різдво багато – як і колись в Україні, всі 12 пісних страв, збираємося великою родиною, яка майже щороку більшає, ходимо до церкви. Бережемо українське, як можемо», — Пані Орися, 10 років у Канаді, родом із Тернопільщини
«Це моє перше Різдво в Канаді…
І цей святковий, здавалося б, такий радісний час – насправді нестерпний для мене. Ці всі прикраси, підготовка до Різдва… Двоє моїх синів залишилися в Україні. Ми завжди відзначали усі свята разом. І мені дуже тяжко це усвідомити.
Розлуку, безвихідь, безпорадність… Важко не лише на свята, а й на вихідні – це теж був для нас сімейний особливий час.
А Різдво – одне з найбільших, найтепліших і найприємніших свят у нашій родині. Ми роками збиралися разом, а тепер все інакше…Дуже вірю і сподіваюся, що скоро зможемо знову зібратися цілою родиною», — Пані Ірина, 1 рік у Канаді, родом із Тернопільщини
«Уся моя родина зі сходу, частина сім’ї досі дотримується традиції святкування Різдва 7 січня. Це досі незвично для мене, адже ми святкуємо вже 25 грудня, в той час, коли у батьків, наприклад, звичайні будні. І навпаки – ми вже повертаємося до роботи та школи 6 січня.
Звичайно сумуємо за рідними та близькими в ці дні, адже це родинні свята, коли є час зібратися разом. Колись я думала: та навіщо так багато готувати на застілля, як готували наші мами та бабусі, але зараз дуже сумую за цим.
Також ловлю себе на думці, наскільки різні традиції в Україні і як ми, на жаль, багато чого не знаємо.
Маю цікаву книгу, яку подарувала мені подружка зі Львова, з якою ми познайомилися під час війни, про українські страви з різних регіонів України.
Цього Різдва хочу спробувати приготувати щось, чого не готувала раніше.
Насправді, чого дійсно не вистачає в ці святкові дні – це зібратися разом із родиною, як це було колись, у мирний час…», — Пані Олена, 2 роки в Канаді, родом із Харківщини
Що говорить психолог? Доктор психології, психоаналітик Тамара Лиса.
Традиції святкування Різдва — це не просто ритуали, це щось дуже особливе і інтимне для кожної людини. Вони вбирають у себе частину особистої історії, спогадів, відчуттів, пов’язаних з родиною і домом. Це те, що дає відчуття стабільності та впевненості, особливо в моменти змін, таких як еміграція. Традиції не просто повторюються — вони відтворюють відчуття зв’язку з минулим, з тим, що було важливе у житті, і допомагають зберегти ідентичність, навіть коли фізично знаходишся далеко від дому.
Для пані Лілі святкові приготування та колядки — це спосіб відчути себе ближче до рідної землі. Вона готує страви, які їй передала мама, і слухає колядки, і це дає їй відчуття, що хоча б частинка цього святкового духу залишається з нею, навіть якщо вона не може повністю пережити атмосферу свята в Україні. Це дуже особливий і важливий спосіб зберегти зв’язок з минулим і тим, що дає людині відчуття впевненості та спокою в ці святкові дні.
Пані Орисі важливі святкові традиції також допомагають зберегти емоційну рівновагу і зв’язок з родиною. Хоча її мама вже не з нами, згадка про те, як вона ставила фотографії на стіл, дає відчуття, що її близькі всеодно поруч. Це частина особистого досвіду і спогадів, які пані Орися хоче зберегти. Традиції стають тими важливими емоційними точками, що допомагають пройти через складні моменти і відчувати підтримку, навіть коли фізично рідні далеко.
Для пані Ірини святкування першого Різдва в Канаді — це важке випробування. Вона не може бути з рідними, і святкові традиції здаються неповними без їхньої присутності. Проте ці традиції — це те, що дає їй можливість зберегти своє «я», навіть коли навколо все нове. Вони дають їй внутрішню опору і дозволяють відчувати себе частиною того, що завжди було важливим для неї.
Загалом, традиції — це те, що дозволяє людині зберігати зв’язок зі своїми коренями, зберігаючи впевненість у собі та своїй ідентичності, навіть коли життя змінюється. Це не просто обряди, це спосіб переживати особисту історію і відчувати, що те, що важливо, залишається з тобою, незважаючи на відстань чи зміни.
Інстаграм психолога: Dr. Tamara Lysa
