7 вересня 1891 року розпочалася офіційна українська імміграція до Канади, коли до її берегів прибули Іван Пилипів та Василь Єлиняк — двоє селян із галицького села Небилів. Саме їх сьогодні вважають першими документально зафіксованими переселенцями. Вони перетнули океан, щоб на власні очі побачити, чи справді Канада може стати місцем для нового життя. Навряд чи тоді чоловіки могли уявити, що їхня подорож стане початком історії однієї з найбільших українських діаспор світу.
Сьогодні дата їхнього прибуття — 7 вересня — має особливе значення для української громади Канади. В Онтаріо цього дня офіційно відзначають День Української Спадщини, а весь вересень проголошено Місяцем Української Спадщини.
Читайте також: У вересні Онтаріо відзначатиме Місяць Української Спадщини: темою 2026 року стане українська кухня.
Хто були перші українські переселенці
Іван Пилипів та Василь Єлиняк походили із села Небилів у Галичині — на той час частині Австро-Угорської імперії. Сьогодні це територія Івано-Франківської області України. Обидва були селянами й народилися 1859 року.
Наприкінці XIX століття життя значної частини населення Галичини було складним. Малоземелля, бідність, економічні труднощі, а також соціальний і національний тиск змушували людей шукати можливостей за межами рідного краю. У цей час Канада, навпаки, була зацікавлена в заселенні західних територій. Величезні площі прерій потребували фермерів, а новоприбулих приваблювали можливістю отримати землю.
Іван Пилипів дізнався про Канаду від знайомих, чиї родичі вже жили за океаном. Він написав їм листа, а у відповідь отримав коротке, але доленосне запрошення: «Лишай гори і доли і ходи сюди».
«Добре, я поїду», — вирішив Пилипів. Саме так він пізніше згадував початок своєї подорожі.
Його спогади записав Іван Боберський у 1937 році, незадовго до смерті першопрохідця. Щоб оплатити дорогу, Пилипів продав пару коней, волів і частину землі. Його дружина боялася моря та чужої країни, тому чоловік вирішив спочатку поїхати сам — придивитися, як там виглядає земля, а вже потім перевозити родину. Разом із Василем Єлиняком він вирушив особисто перевірити, чи підходить Канада для переселення.
Через океан на пароплаві Oregon
Наприкінці літа 1891 року чоловіки залишили Небилів і вирушили через Стрий, Перемишль та Освенцим до Гамбурга. Спочатку разом із ними мав їхати ще один односелець — Юрко Паніщак. Однак під час перевірки документів з’ясувалося, що йому не вистачає грошей, тому він був змушений повернутися додому.
Пилипів та Єлиняк продовжили шлях удвох. У Гамбурзі агент посадив їх на великий корабель, яким вони вирушили через Атлантику.
Про цю подорож Пилипів згадував лаконічно: «Їхалося 22 дні. В дорозі було всіляко».
7 вересня 1891 року вони прибули до Канади.
Історичні джерела дещо відрізняються в деталях щодо порту прибуття: у частині матеріалів ідеться про Монреаль, в інших — про Квебек. Проте саме 7 вересня 1891 року закріпилося в канадській історії як день прибуття перших офіційно зафіксованих українських іммігрантів. Після прибуття чоловіки не залишилися на сході Канади. Вони сіли на потяг і вирушили на захід — туди, де можна було знайти роботу та землю.
Перші місяці в Канаді та пошук землі
Одним із перших пунктів їхньої подорожі став Вінніпег. Пилипів та Єлиняк вивчали можливості для поселення в Манітобі, Саскачевані та далі на заході. Канадські урядовці показували їм вільні ділянки, а квитки для таких ознайомчих поїздок залізницею надавали безкоштовно. Спочатку чоловіки зареєстрували земельні ділянки поблизу Langenburg. Оскільки Єлиняк не вмів писати, номери обох ділянок записував Пилипів. За кожен майбутній homestead вони заплатили по десять доларів.
Згодом чоловіки вирушили подивитися землі в Альберті. Те, що вони побачили, різко відрізнялося від тісних селянських наділів у Галичині: «Землі всюди… Бери плуг та ори».
Певний час Пилипів та Єлиняк працювали на фермах менонітів поблизу Gretna в Манітобі, заробляючи гроші та знайомлячись із життям у новій країні. Місцеві розповідали їм, що перші три-чотири роки були надзвичайно складними, але згодом родини ставали на ноги та розбудовували господарства.
Читайте також: Провінції Канади в обличчях: хто насправді живе в країні сьогодні?
Місія Пилипіва та арешт після повернення
На початку 1892 року Іван Пилипів повернувся до Галичини, щоб забрати родину та переконати інших селян переселятися до Канади. Новини про побачене швидко поширилися Небиловом і навколишніми селами. Люди приходили до його дому й розпитували про далеку країну, де нібито можна було майже безкоштовно отримати землю. Для селян, які поколіннями жили на маленьких наділах або зовсім не мали власної землі, це здавалося неймовірним.
Але діяльність Пилипіва привернула увагу австрійської влади. Його звинуватили в підбурюванні селян до еміграції та заарештували. Під час суду суддя запитав чоловіка, навіщо йому ще земля. Відповідь Пилипіва була короткою: «Землі нам замало». Іван Пилипів провів кілька місяців під арештом, а згодом його засудили ще до одного місяця ув’язнення.
Парадоксально, але судовий процес лише привернув більше уваги до можливості переселення за океан. Частина родин, яких він переконав емігрувати, вирушила до Канади ще тоді, коли сам Пилипів перебував у в’язниці. Після звільнення він заробив гроші на дорогу і навесні 1893 року знову вирушив до Канади — цього разу разом із дружиною та чотирма дітьми.
Як виникло одне з перших українських поселень
У районі на схід від сучасного Едмонтона почало формуватися поселення, відоме як Edna-Star, або Небилівська колонія. Саме воно стало ядром одного з найстаріших українських поселень Канади. У 1890-х роках сюди прибували нові українські родини. Вони освоювали землю, будували оселі, господарства й церкви та поступово створювали громади, сліди яких у цій частині Альберти збереглися донині.
Іван Пилипів оселився неподалік сучасного Lamont і став успішним фермером. Його останній будинок, зведений у районі Edna-Star, пізніше перенесли до Ukrainian Cultural Heritage Village біля Едмонтона, де його зберігають як історичну пам’ятку.
Василь Єлиняк: від селянина до почесного громадянина
Історія другого першопрохідця склалася дещо інакше. Василь Єлиняк залишився працювати в Канаді, накопичуючи гроші, щоб перевезти родину. Згодом він повернувся до Небилова, а після наступного приїзду до Канади продовжив працювати в Манітобі. У 1898 році Єлиняк разом із сім’єю оселився на власній землі в районі Edna-Star в Альберті, неподалік сучасного Chipman. Він став успішним фермером і прожив у Канаді більшу частину життя.
Через понад пів століття після його першої подорожі сталося символічне продовження цієї історії. 3 січня 1947 року Василь Єлиняк став одним із перших людей, які отримали сертифікат громадянина Канади під час першої офіційної церемонії канадського громадянства в Оттаві. До цього канадці юридично залишалися британськими підданими. Після набуття чинності Canadian Citizenship Act з’явилося окреме канадське громадянство.
Під час історичної церемонії перший сертифікат отримав прем’єр-міністр Вільям Лайон Маккензі Кінг, а Єлиняк був серед почесних одержувачів, представляючи українців Канади. Таким чином чоловік, який 1891 року прибув сюди як один із перших задокументованих українських іммігрантів, через 55 років став одним із перших громадян нової в юридичному сенсі Канади. Василь Єлиняк помер у 1956 році у віці 97 років.
Двоє людей, після яких приїхали тисячі
Пилипів та Єлиняк не були першими людьми українського походження, які будь-коли ступали на територію Канади. Історики знаходять свідчення можливої української присутності в Північній Америці значно раніше. Проте саме Іван Пилипів і Василь Єлиняк стали першими чітко документованими українськими іммігрантами, а їхнє прибуття 1891 року прийнято вважати початком організованої української імміграції до Канади.
Далі процес пішов надзвичайно швидко. У 1895 році агроном Йосип Олеськів, який дослідив можливості поселення українців у Канаді, почав активно популяризувати канадський напрямок серед жителів Галичини. Уже з 1896 року українська імміграція набула масового характеру. За історичними даними, між 1891 та 1914 роками до Канади прибули близько 170–180 тисяч українців.
Від Небилова до 1,3 мільйона канадців українського походження
Минуло 135 років. За переписом населення Канади 2021 року, українське етнічне або культурне походження вказали близько 1,26 мільйона людей. За цей час українці стали частиною історії Канади — від фермерських поселень у преріях до політики, науки, бізнесу, культури, освіти та громадського життя. А початком цієї великої історії символічно залишаються двоє чоловіків із невеликого галицького села. День Української Спадщини є нагадуванням про цей неймовірний шлях.
Іван Пилипів помер у 1936 році. Василь Єлиняк прожив до 1956-го. Їхні імена сьогодні можна знайти в канадських архівах, музеях та пам’ятних місцях по обидва боки Атлантики. Те, що почалося 1891 року як ризикована подорож двох селян через Атлантику, зрештою стало початком історії однієї з найбільших українських громад за межами України.
Спогади Івана Пилипіва були записані Іваном Боберським у 1937 році та опубліковані у виданні «Канадійський Фермер». Повний текст можна прочитати на сайті Seeds and Roots.
