Співачці Златі Барчук лише 10, але список її музичних досягнень уже чималий: понад пів сотні нагород, перемоги на канадських та міжнародних конкурсах, власні пісні та понад 100 тисяч підписників на YouTube. Більше про творчий шлях талановитої дівчинки можна дізнатися на її сторінці в Instagram.
Одна з останніх великих перемог — World Championships of Performing Arts (WCOPA) у Лас-Вегасі, де Злата представляла Канаду серед учасників із десятків країн. Додому вона повернулася з двома золотими та двома бронзовими медалями і двома титулами Overall Grand Champion у вокальних дивізіонах.
Зазвичай у дитячому розкладі — школа, домашні завдання, друзі й гуртки. У Злати все це теж є. Просто десь між школою та художньою гімнастикою вмістилися ще десятки вокальних конкурсів, власні пісні, концерти, репетиції та міжнародна сцена в Лас-Вегасі. Злата народилася і живе в Канаді. Але вдома говорить українською, слухає українських артистів, колядує на Різдво, обожнює деруни і каже, що її серце — з Україною.
Але за всіма Grand Champion, медалями, концертами й серйозними планами на музичну кар’єру цікаво побачити саму Злату. Тому цього разу редакція UAmedia вирішила поговорити не лише про перемоги, а запитали Злату, чи хвилюється вона перед виходом на сцену, кого слухає, з ким мріє заспівати, що робить, коли нарешті немає репетицій, і кого шукає першою після виступу. А ще поговорили з її мамою Марією. Бо за кількома хвилинами дитини на сцені насправді стоять сотні годин роботи, поїздок, репетицій і батьківського «тримати все під контролем».
Отож, знайомтеся ближче — Злата Барчук. Не лише юна співачка з Торонто з десятками нагород, а дівчинка, яка мріє про великі сцени і про день, коли зможе заспівати про Україну, в якій більше немає війни.
«Коли виходжу на сцену, я просто кайфую»
— Злато, як у твоєму житті з’явилася музика? Які твої найперші музичні спогади?
Злата: Музика була зі мною, здається, завжди. Мама розповідає, що ще зовсім маленькою я підспівувала колисковим, хоча ще не вміла добре говорити. Я дуже любила слухати, як мама співає, і завжди намагалася співати разом із нею. Мій перший музичний спогад — це коли вдома постійно звучали українські пісні, і я співала разом із ними.
— Твій перший виступ відбувся у три роки. Що ти сама пам’ятаєш?
Злата: Пам’ятаю, що була дуже маленька і трішки хвилювалася. Але коли почала співати, то вже ніби забула про все навколо. Мені дуже сподобалося стояти на сцені. І як люди мені аплодували.
Марія: Її перший виступ був у ресторані «Золотий Лев» на Різдво. Був повний зал людей. Ми навіть не очікували, що трирічна дитина так упевнено стоятиме перед публікою. Коли Злата почала співати, у залі настала тиша, а потім були дуже щирі оплески. Саме тоді ми зрозуміли: сцена — це її.
— А зараз хвилюєшся перед виходом на сцену?
Злата: Я завжди трохи хвилююся. Думаю, це нормально. Але коли виходжу на сцену, я просто кайфую — і хвилювання одразу зникає.
Понад 50 нагород — але найважливіші не вони
Сьогодні у колекції Злати вже понад 50 нагород. Серед її досягнень — титули Grand Champion на Markham Talent у 2024 році, Brampton Rising Stars та iSing Canada у 2025-му.
А свою першу велику перемогу Злата пам’ятає ще з часів пандемії COVID-19.
— Чи була перемога, після якої ти вперше подумала: «Вау, у мене справді виходить»?
Злата: Свою першу велику перемогу я пам’ятаю дуже добре. Це було ще під час пандемії. Мама надіслала мій музичний кліп на канадський конкурс, і я стала переможницею Emerging Young Artist Champion 2021. Тоді я вперше відчула, що всі репетиції, старання і любов до музики недаремні. Це дало мені ще більше віри в себе і бажання працювати наполегливіше. Але якщо чесно, найбільша нагорода для мене — не кубки чи медалі. Найцінніше — коли люди слухають мої пісні, співають їх разом зі мною і пишуть, що вони торкнулися їхнього серця.
Нещодавно я отримала ще одну дуже особливу нагороду — YouTube Silver Creator Award за те, що мій YouTube-канал набрав понад 100 тисяч підписників. Це означає, що мою творчість дивляться люди з різних куточків світу.
— Тебе вже впізнають. Як ти до цього ставишся?
Злата: Мені дуже приємно, коли люди підходять до мене, просять сфотографуватися, кажуть, що люблять мої пісні або слухають їх. Але найбільше я радію, коли мої пісні можуть когось підтримати, подарувати гарний настрій чи надихнути. І, мабуть, найзворушливіше — коли мої авторські пісні співають інші діти.
У соціальних мережах я часто бачу відео, де діти співають мої пісні. А на вокальних конкурсах у Києві виконують «Мамині очі» та «А я літала». Коли я це бачу, відчуваю щось особливе. Мабуть, це одна з найбільших нагород для артиста — коли твої пісні продовжують жити.
Лас-Вегас і момент, коли двічі назвали її ім’я
Однією з найбільших подій у музичному житті Злати став World Championships of Performing Arts у Лас-Вегасі. На WCOPA вона представляла Канаду серед учасників із понад 54 країн. Підготовка до чемпіонату була серйозною: години вокалу, хореографії, робота над кожним рухом та емоцією.
— Чи відчувала ти особливу відповідальність, коли виходила на сцену як представниця Канади?
Злата: Відповідальність була справді дуже великою. Я розуміла, що хочу гідно представити свою країну і показати найкращий результат. Також я знала, що мене підтримали багато людей і спонсорів, які повірили в мене. Тому, коли виходила на сцену, віддавала всі свої сили — навіть не на 100, а на 1000 відсотків. Але для мене це було більше, ніж просто конкурс. Я відчувала, що представляю ще й Україну.
— Який момент WCOPA був найемоційнішим?
Злата: Напевно, оголошення результатів. У мене так сильно билося серце, що я, здається, чула кожен його удар. Я навіть не могла повірити, що почую своє ім’я, адже рівень конкурсу був неймовірно високий. Спочатку оголошували переможців медалей. Коли я почула, що отримала дві золоті та дві бронзові медалі, вже була безмежно щаслива.
Але на цьому все не закінчилося. Потім почали оголошувати Overall Grand Champions у кожній вокальній категорії. І коли я вдруге почула своє ім’я, просто не могла повірити. Я стала дворазовою Overall Grand Champion у вокальних дивізіонах. У той момент я була дуже щаслива, але водночас відчула величезну гордість за Канаду, яку представляла, і за Україну, про яку розповідала через свої пісні.
«Він сказав, що я співаю серцем»
Ще одним особливим моментом у Лас-Вегасі для Злати стала індивідуальна зустріч із американським вокальним продюсером Romeo Johnson.
Злата: Коли я йшла на цю зустріч, дуже хвилювалася, тому що думала, що зараз почую багато професійної критики. Але сталося зовсім навпаки. Після того як я заспівала, він був дуже вражений моїм вокалом.
Найбільше мені запам’яталися його слова, що мене відрізняє від багатьох інших професійних вокалістів те, що я співаю серцем. Для мене це був один із найцінніших компліментів у житті. Саме тоді я ще раз зрозуміла, що найважливіше — не лише співати правильно технічно, а й щиро передавати свої почуття людям через музику.
WCOPA — не лише медалі
Під час World Championships of Performing Arts Злата також пройшла навчальну програму та отримала сертифікат про її завершення. За її словами, участь у WCOPA дала значно більше, ніж конкурсні результати.
Злата: Я багато вчилася, знайомилася з людьми з музичної індустрії та отримала дуже цінний досвід. У Канаді я вже здобула перемоги майже на всіх великих конкурсах, у яких брала участь. Але, звичайно, у мене є ще більші мрії та цілі — вже світового рівня. Для мене кожна перемога — це не кінець, а ще одна сходинка, після якої хочеться спробувати піднятися вище.
За словами Злати, після WCOPA її голосом і творчістю зацікавилися два музичні продюсери — Marc Williams та Manny Mijares, з якими вона познайомилася особисто у Лас-Вегасі.
Злата: Marc Williams — музичний продюсер і представник Indasoul Entertainment, який працював з відомими артистами, зокрема Chris Brown і Madonna. Manny Mijares — музичний та виконавчий продюсер, автор пісень і засновник Upscale Records, який працював над музичними проєктами з такими артистами, як Snoop Dogg, Kelly Rowland, Craig David, Dua Lipa та Robin Thicke.
Ми познайомилися особисто в Лас-Вегасі, вони почули мене і обоє висловили зацікавленість у можливій співпраці. Я ще не знаю, до чого це приведе, але для мене вже дуже багато означає, що професіонали такого рівня звернули увагу на мій голос.
Надовго зупинятися після чемпіонату Златі не довелося. Уже в день повернення з Лас-Вегаса до Торонто вона виступала на Youth Day Global у Downtown Toronto.
Злата: Вийшло так: з літака — і майже одразу знову на сцену!
Billie Eilish, Michael Jackson і Jerry Heil
Попри власні виступи, Злата залишається й слухачкою — з плейлистом, у якому поруч звучать світові та українські артисти.
— Хто зараз у твоєму плейлисті?
Злата: Я люблю слухати дуже різну музику: Billie Eilish, Michael Jackson, Celine Dion. Серед українських артистів — Jerry Heil, Артем Пивоваров, alyona alyona.
— З ким мрієш колись заспівати дует?
Злата: Було б дуже цікаво заспівати з Jerry Heil. Мені дуже подобається її творчість і те, що вона завжди залишається собою.
А ще я мрію колись заспівати з Billie Eilish.
«Я народилася в Канаді, але моє серце завжди з Україною»
Українська тема у творчості Злати — не лише частина репертуару. Вдома родина говорить українською, а сама співачка називає Україну своїм корінням.
— Що для тебе означає бути українкою?
Злата: Для мене бути українкою — це велика гордість. Я народилася в Канаді, але моє серце завжди з Україною. Бо там моє коріння.
Я люблю українську мову, пісні, традиції і завжди хочу, щоб люди в різних країнах дізнавалися більше про Україну через мою творчість.
— Які українські традиції ти найбільше любиш?
Злата: Я дуже люблю колядувати на Різдво, носити вишиванку і святкувати Великдень. Ми завжди фарбуємо писанки, а ще дуже люблю, коли вся родина збирається разом. Для мене це найтепліші моменти.
— Якби ти могла показати Україну канадським друзям лише через три речі?
Злата:
- Перше — найсмачніша українська кухня: вареники, борщ.
- Друге — українські пісні, бо вони дуже красиві й щирі.
- І третє — вишиванка! У мене їх дуже багато!
Сценічні образи: сучасність з українськими мотивами
Глядачі звертають увагу не лише на голос Злати, а й на її сценічні образи — сучасні, вишукані та нерідко з українськими мотивами.
— Як народжуються ці образи? Наскільки Злата сама бере участь у виборі суконь, кольорів і деталей?
Марія: Нам дуже пощастило працювати з неймовірно талановитими дизайнерами. Особливе місце займає Iryna Baraz — IRIZCOUTURE. Я повністю їй довіряю. Іноді Ірина просто каже: «У мене є ідея!» — і щоразу створює для Злати справжній витвір мистецтва. Також маємо неймовірні сукні від Ma.Genta.Senseline, Марти Метик, де сучасність дуже красиво поєднується з українськими мотивами, та розкішні вечірні сукні ручної роботи від Kateryna Lykashuk.
У Злати дуже вишуканий смак і вже є власне бачення свого сценічного стилю. Звичайно, все, що вона одягає, ми обговорюємо разом, але ключове рішення завжди залишається за Златою. Для нас важливо, щоб вона не просто красиво виглядала, а почувалася у своєму образі впевнено і залишалася собою.
Kalush Orchestra і гонорар для України
Серед зустрічей з українськими артистами Злата особливо згадує Kalush Orchestra.
— Яка зустріч з українськими артистами запам’яталася найбільше?
Злата: Кожна була особливою. Мені дуже запам’яталася зустріч із Kalush Orchestra. Я з ними навіть встигла трішки заспівати.
Це було, коли вони повернулися з Євробачення. Тоді вже почалася війна, і хлопці приїхали до Канади з благодійною метою допомогти Україні. Я передала їм свій гонорар, який заробила на концерті. Про мій вчинок написало стільки медіа та новин у всьому світі. Я навіть не очікувала такого.
Також я мала змогу зустрітися та співати з іншими артистами — Артемом Пивоваровим, alyona alyona, ТНМК. Я щаслива, що це було у моєму житті.
Українська пісня для слухачів із понад 50 країн
На WCOPA Злата вирішила виконати «Ukrainian Lullaby» — пісню про війну в Україні, загибель матері та дитини під уламками після російського ракетного удару.
— Чому для тебе було важливо виконати саме цю пісню на міжнародній сцені?
Злата: Особливо зараз, коли в Україні триває війна, дуже важливо розповідати світові правду про те, що переживають українці. Для мене було дуже важливо, щоб цю історію почув увесь світ. На конкурсі були учасники та гості з понад 54 країн, і я вірю, що через музику вони змогли ще більше відчути й зрозуміти, що сьогодні переживає Україна.
Я переконана, що кожен із нас може по-своєму допомагати своїй країні. Я роблю це через пісню.
Музика не має кордонів — вона говорить мовою серця. І якщо хоча б одна людина після мого виступу захоче більше дізнатися про Україну або підтримати український народ, то це вже дуже велика перемога.
Понад $12 тисяч для України
Благодійність стала ще однією важливою частиною музичного шляху Злати. Під час її першого сольного різдвяного концерту вдалося зібрати понад $12 тисяч, які, за словами родини, були передані на допомогу Збройним силам України.
Раніше Злата також жертвувала свої гонорари та виграні на конкурсах кошти на благодійність.
Марія: Для мене і для Злати справжня перемога — те, що з кожним успіхом вона не втрачає бажання допомагати іншим. Після її благодійного концерту ми передали понад 12 тисяч доларів на допомогу ЗСУ, і в Злати навіть не виникло запитання, чому ми віддаємо всі зібрані кошти Україні. За роки її музичного шляху таких моментів було багато: вона жертвувала виграні на конкурсах кошти хворим дітям, неодноразово віддавала свої гонорари на благодійність.
Для мене це важливіше за будь-яку медаль. Я хочу, щоб вона завжди пам’ятала: талант — це не лише сцена, оплески й нагороди, а й можливість допомагати іншим.
А поза сценою — школа, гімнастика і сестричка
За конкурсами та міжнародними виступами легко забути: Златі лише 10 років.
— Як тобі вдається поєднувати школу, вокал, гімнастику та виступи?
Злата: Іноді це справді нелегко, тому що школа, вокал, репетиції, гімнастика і виступи займають багато часу. Мені дуже допомагають батьки — вони планують мій графік так, щоб я все встигала.
Звичайно, бувають дні, коли я приходжу додому і хочу просто лягти, подивитися фільм або нічого не робити. Думаю, це нормально. Але я дуже люблю те, чим займаюся, тому навіть після складного дня знаю, заради чого стараюся.
— А як виглядає звичайний день без концертів чи конкурсів?
Злата: Зранку я, як і всі діти, йду до школи. Після школи роблю домашні завдання, а потім у мене можуть бути вокал, гімнастика або репетиції. Іноді графік дуже насичений і додому я повертаюся вже ввечері. Але батьки стараються залишати мені час для відпочинку. Я люблю гуляти, проводити час із друзями, дивитися фільми, гратися із сестричкою і просто бути вдома з родиною.
— Чи буває так, що зовсім не хочеться співати?
Злата: Ні, у мене ніколи не було такого, щоб я не хотіла співати. Навпаки, мені навіть трохи образливо, коли я приходжу на концерт як глядач і сама не виступаю. Я б співала завжди — відчуваю, що це моє покликання.
Вокал між Канадою та Україною
Музичне навчання Злати теж поєднує дві країни. У Канаді вона займається з vocal coach Teresa DiFilippo, заради уроків із якою родина їздить до Hamilton. Онлайн продовжує працювати з Оленою Луценко в Україні — переможницею «Голосу країни» 2018 року.
— Чим відрізняються підходи двох твоїх викладачів?
Злата: Мої викладачі дуже різні, і мені здається, саме тому кожен із них дає мені щось особливе.
У Канаді нам було досить складно знайти справді кваліфікованого вокального педагога, з яким мені було б комфортно і який би розумів мій голос. Зараз ми нарешті знайшли чудового vocal coach Teresa DiFilippo, хоча для занять нам доводиться їздити аж до Hamilton. Ми багато працюємо над вокальною технікою, правильним звучанням, особливостями англомовного репертуару та професійною роботою з голосом.
А пані Олена Луценко з України — це людина, яка знає мій голос, напевно, краще за всіх. Вона дуже добре розуміє, як працювати з дітьми і як допомогти дитині не просто технічно правильно заспівати пісню, а прожити її на сцені. З пані Оленою ми працюємо над технікою, емоціями, змістом пісні та кожним словом, яке я співаю. Вона вчить мене не просто брати високі чи складні ноти, а розуміти, про що я співаю і що хочу сказати людям своєю піснею. Пані Олена також відіграє дуже велику роль у створенні мого репертуару. Вона пише для мене пісні й музику, створює кавери та нові аранжування. Оскільки вона вже дуже добре знає можливості й особливості мого голосу, багато композицій створюються спеціально під мій вокал.
Мені дуже пощастило мати таких викладачів. Я неймовірно вдячна їм не тільки за знання, а й за підтримку, поради та любов до музики, яку вони мені передають. Кожен із них по-своєму допомагає мені рости — не тільки як вокалістці, а й як артистці.
Мама за лаштунками – за красивим виступом стоїть дуже багато невидимої роботи: репетиції, музика, костюми, поїздки, листування, організація.
На прохання одним словом описати останні кілька років життя родини мама Злати Марія відповідає: «рух».
Марія: Ми постійно кудись їдемо, готуємося, репетируємо, виступаємо, вчимося. Іноді здається, що в добі просто не вистачає годин. Ми «живемо в машині». Але коли бачиш щасливі очі своєї дитини на сцені, розумієш, заради чого все це.
— Ви для Злати одночасно мама, менеджер, продюсер, організатор, водій, стиліст… Чи бувають моменти, коли хочеться просто побути мамою?
Марія: Звичайно. Насправді для мене найважливіша роль — мама. Все інше з’явилося тому, що я хотіла допомогти своїй дитині розвивати її талант. За красивим виступом стоїть дуже багато невидимої роботи: репетиції, музика, костюми, поїздки, листування, організація. Але я стараюся, щоб серед усього цього в нас залишався час, коли я просто мама, а Злата — просто моя донечка.
Коли мама зрозуміла: це вже не просто захоплення
— У який момент ви зрозуміли, що це вже не просто дитяче захоплення, а талант, який може привести доньку на світову сцену?
Марія: Знаєте, коли я це відчула. Ми організовували її перший сольний концерт — «Різдвяна казка Злати Барчук». Я розуміла, що їй потрібно співати багато пісень, і навіть не мала змоги детально пояснювати, як саме вона має поводитися на сцені — бо вся величезна організація була на мені.
У нас був дуже короткий sound check, щоб її зв’язки не втомилися. І коли вона вийшла на сцену під бурхливі оплески повного залу, я просто стояла збоку і дивилася на неї. Я побачила, як вона поводиться — професійно, впевнено, без жодних моїх настанов. Вона робила все так природно і водночас так професійно, ніби це вже її звичний світ.
Після концерту було стільки позитивних відгуків, сотні відміток у соціальних мережах. Артисти, які виступали зі Златою, були вражені. Ми й досі отримуємо запити, чи буде цього року знову цей концерт. І саме тоді я по-справжньому побачила, наскільки серйозно Злата сама ставиться до музики і сцени.
«Мовою нашої родини залишається українська»
Марія за освітою — вчителька української мови та літератури. Обидві її доньки народилися в Канаді, однак українська залишається мовою родини.
— Зберегти українську мову в англомовному середовищі непросто. Що у вашій сім’ї спрацювало найкраще?
Марія: Для нас найважливіше — від народження говорити вдома виключно українською. І Злата, і її семирічна сестричка Софійка добре читають і пишуть українською. Вони прекрасно знають англійську, адже народилися й навчаються в Канаді, але мовою нашої родини залишається українська.
Також щотижня дівчата займаються з приватною вчителькою української мови. Наші діти можуть прекрасно інтегруватися в Канаді чи будь-якій іншій країні й одночасно знати, звідки їхнє коріння. Я хочу, щоб наші діти не просто говорили українською, а пишалися тим, що вони несуть українську культуру у світ.
Зворотний бік дитячої сцени
За розмовами про нагороди, костюми та оплески є й значно складніша частина. Марія відверто говорить: дитяча музична кар’єра вимагає не лише часу та грошей, а й особливої уваги батьків до безпеки дитини.
— Були моменти, коли хотілося все кинути?
Марія: Співоча кар’єра — дуже непростий шлях: фізично, емоційно і фінансово. Бувають розчарування, несправедливість, втома, а іноді буває й страшно. З часом вчишся не реагувати на кожен коментар чи неприємне висловлювання, а також бути дуже уважною до людей, з якими працює твоя дитина.
У нас траплялися різні ситуації з недобросовісними людьми у цій сфері. Був навіть випадок, коли через поведінку організаторів мені довелося звертатися до поліції. Тому сьогодні для мене найважливіше — не конкурс, не нагорода і не можливість виступити, а безпека та спокій моєї дитини. Все інше — другорядне.
«Для мене вона все одно залишається моєю маленькою Златою»
— Який момент за всі ці роки розчулив вас до сліз найбільше?
Марія: Кожного разу, коли Злата отримує перемогу на сцені, я плачу. Тому що знаю, скільки праці стоїть за кожною такою перемогою. І, напевно, тільки я знаю, якою ціною іноді все це дається і скільки вона працює, щоб досягти такого результату.
Я пам’ятаю маленьку дівчинку, яка тільки починала співати, а сьогодні бачу перед собою впевнену, сильну артистку. Але для мене вона все одно залишається моєю маленькою Златою. Тому в такі моменти стримати сльози просто неможливо.
Бліц із Златою
- Три слова про себе? Співуча, творча, наполеглива.
- Улюблена англомовна пісня? «Billie Jean» — Michael Jackson.
- Найсмачніша українська страва? Деруни!
- Улюблене місто? Торонто — тому що це моє рідне місто.
- Море чи гори? Море!
- Сукня чи джинси? На сцені — сукня, у звичайному житті — джинси.
- Ранок чи вечір? Вечір. Я точно не ранкова людина.
- Кіт чи собака? Собака!
- Якби не співачка — ким би хотіла бути? Мабуть, лікарем. Я люблю допомагати людям і тваринам.
- Найяскравіший спогад зі сцени?
- Я співала на рухомій машині під час Toronto Easter Parade, яка їхала близько двох годин. Нас запросили виступати та представляти Toronto Kids Fashion Week. Це було неймовірно! Я бачила стільки людей, які раділи й підспівували. Ми були разом із моїми танцювальними дівчатами, і це був справжній кайф — співати просто на високій платформі, що рухається містом.
- З ким із відомих людей мрієш зробити селфі? З Celine Dion. І не тільки селфі — я дуже мрію колись заспівати з нею на одній сцені.
- Найкраща порада, яку тобі дали батьки? Коли я співала минулого року на сцені Brampton Rising Star 2025, мама сказала мені: «Співай так, ніби це твій останній виступ на сцені». Я так і зробила — і перемогла, ставши Grand Champion та отримавши $3000.
- Що завжди лежить у твоїй сумці перед концертом? Вода.
- Що робиш одразу після того, як сходиш зі сцени? Шукаю маму! А потім одразу питаю: «Ну як я заспівала?»
Бліц із мамою
- Одне слово, яке найкраще описує Злату? Наполеглива.
- Найважчий момент за всі роки? Моменти, коли я бачила, скільки вона працює, але щось складалося несправедливо. Як мама, ти хочеш захистити свою дитину від усього, але розумієш, що не можеш. Можеш тільки бути поруч і допомогти їй не здатися.
- Найщасливіший момент? Їх було дуже багато. Але, напевно, найбільше щастя — бачити її на сцені після великої перемоги. Я майже завжди плачу, тому що тільки я знаю, скільки праці стоїть за цими кількома хвилинами на сцені.
- Що вас найбільше дивує у доньці? Її сила. Вона ще дитина, але інколи в складних ситуаціях поводиться сильніше за багатьох дорослих. Може засмутитися, поплакати, а потім сказати: «Добре, працюємо далі».
- Чого вона вас навчила? Злата навчила мене вірити, що іноді те, що здається неможливим, стає можливим, якщо дуже багато працювати й не здаватися.
- Яку одну рису ви найбільше хочете зберегти в ній, коли вона стане дорослою? Доброту. Для мене це найважливіше. Я хочу, щоб незалежно від кількості перемог, нагород чи великих сцен вона залишилася людиною з добрим серцем. Щоб пам’ятала: талант дається не тільки для того, щоб отримувати оплески, а й для того, щоб робити щось хороше для інших.
«Хочу одного дня заспівати про Україну, в якій більше немає війни»
Після розмови про світові сцени, музичних продюсерів і артистів, з якими вона мріє заспівати, ми запитуємо Злату про її найбільшу мрію. І вона виявляється зовсім не про музику.
— Яка твоя найбільша мрія? Не обов’язково про спів.
Злата: Моя найбільша мрія зараз — щоб закінчилася війна і Україна перемогла. Щоб наша країна нарешті жила в мирі та спокої, а люди не боялися за себе і своїх рідних. Ось навіть нещодавно під час мого онлайн-уроку вокалу з пані Оленою Луценко в Україні літали ворожі «Шахеди» й лунала повітряна тривога. Я бачила страх в очах моєї вчительки, але вона все одно продовжувала наш урок.
Я дуже хочу, щоб люди в Україні не знали, що таке повітряні тривоги, дрони й вибухи. Щоб діти могли спокійно ходити до школи, займатися музикою, гратися, мріяти і просто бути дітьми. Я розумію, що я ще дитина, але вірю, що кожен із нас може допомагати по-своєму. Я можу робити це своїм голосом, своїми піснями, благодійними виступами і розповідати людям у світі про Україну.
Я дуже хочу одного дня заспівати про Україну, в якій більше немає війни. Про Україну, яка перемогла і живе під мирним небом.
